Книга
І Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ десятий:
Треба уникати непотрібної балаканини
Скільки можеш, ухиляйся від людських балачок, бо це велика перешкода вдаватися
в розмови про світові справи, хоч би їх розбиралося і з добрим наміром.
Бо зразу ж нас заморочить і обплутає порожнеча.
Нераз бажав би я замовкнути і не бути між людьми.
Але чому то ми так радо розмовляємо і розповідаємо щось, і так рідко вертаємось
до мовчання без докорів сумління?
А тому, що в спільній розмові шукаємо взаємної потіхи і бажаємо дати пільгу
своєму серцю, втомленому різними думками.
Дуже мило нам поговорити й подумати про те, що дуже любимо, чого бажаємо,
що нас турбує.
Та, на жаль, нераз без пуття і даремно! Бо ця світова потіха буває для
душевної і Божої потіхи немалою завадою.
Тому треба пильнуватися і молитися, щоб час не минав марно.
Коли треба поговорити, говори про те, що наводить на добрий розум.
Зла звичка і недбалість за наш поступ багато спричинюється до того, що
не пильнуємо свого язика.
Але зате побожна розмова про духовні справи чимало допомагає у духовному
поступі; над усе, коли в Бозі зійдуться люди, рівні душею і серцем.
| 
