Книга
І Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ дев'ятий:
Про послух і підлеглість
Дуже поважна річ підлягати послухові, жити під оком настоятеля і не мати
своєї волі.
Бо далеко безпечніше підкорятися владі, ніж бути настоятелем.
Багато людей підлягають послухові більше з конечності, ніж з любові; такі
теж бідують і через будь-що нарікають. Вони ніколи не дійдуть до свободи
духа, доки ради Бога не піддадуться цілим серцем.
Кидайся сюди чи туди, а спокою не знайдеш, як тільки в покірливій підлеглості
під проводом настоятеля.
Вимріяна надія на інші місця і їх зміна вже багатьох людей ошукала.
Це правда, що кожний чоловік рад чинити за власною думкою і більш прихильний
до тих, що думають так, як він.
Але коли Бог є між нами, то й нам треба нераз ради святого спокою відмовитись
від своєї думки.
Хто є такий мудрий, щоб міг усе знати?
Тому не надійся надміру на свою гадку, але радо прислухайся також до думок
інших людей.
Якщо твоя гадка буде добра, а ти лишиш її ради Бога і підеш за чужою, то
матимеш більшу користь із того.
Бо нераз я таке чував: безпечніше послухати ради і прийняти її, ніж радити.
Може трапитись навіть так, що одна і друга гадка буде добра, але небажання
згодитися на чужу, коли розум чи діло того вимагає - ознака гордості та
впертості.
| 
