Книга І    Практичне заохочення до духовного життя

Безглузда та та людина, що покладає свою надію на людей або на створіння.

Не соромся з любові до Ісуса Христа служити іншим і на цьому світі показуватися вбогим.

Не покладайся на себе самого, а всю свою надію покладай на Бога.

Роби, що тобі належить, а Бог допоможе твоїй добрій волі.

Не надійся ані на своє знання, ані на хист якогось чоловіка, але радше на ласку Божу.

Він покірливим допомагає, а впокорює таких, що надіються на себе.

Не хвалися багатством, якщо воно є в тебе, ані приятелями, тому що вони заможні; хвалися Богом, що все дає, а над усе бажає дати Себе самого.

Не пишайся ані ростом, ані красою тіла; сяка-така недуга може його зів`ялити і опоганити.

Не любуйся своєю вправністю чи своїм талантом, щоб не попасти у неласку Бога; Його дар - усе те, що маєш доброго з природи.

Не вважай себе кращим від інших, щоб часом не показався гіршим перед Богом, який знає, що є в людині.

Не чванься добрими вчинками, бо Бог судить інакше, ніж люди; Йому не раз не подобається те, що людям до вподоби.

Коли щось добре в собі маєш, то, щоб зберегти покору, думай про інших ще краще.

Не зашкодить тобі, якщо поставиш себе нижче від усіх, значно гірше, якщо вважаєш себе вищим, хоч би від когось одного.