Книга
І Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ сьомий:
Про непідвладні пристрасті
Як тільки людина чогось недоладно забажає, зразу ж стає їй неспокійно на
серці.
Гордий і захланний ніколи не має спокою; вбогий і покірливий в дусі заживає
глибокого миру.
Людина, яка ще не завмерла для себе геть чисто, хутко попадає у спокусу
і навіть у дрібничках і марницях дається перемогти.
Нерозумний і такий, що певною мірою ще тілесний та схильний до змисловості,
не легко зможе остаточно відірватися від земних побажань.
І тому він нераз сумно почуває себе, коли від них відвертається, та й будь-чого
сердиться, коли йому не вдається.
А коли досягне того, чого бажає, зараз непокоїть його недобра совість,
тому що дав волю своїй пристрасті, а вона ніяк не веде до того спокою, якого
він шукав.
Так-то правдивий спокій добувається тим, що ведеться боротьбу з пристрастями,
а не з тим, що їм догоджується.
Тому нема спокою в серці змислового чоловіка, ані в того, хто віддався
світовим справам, а тільки в душі того, хто ревний і духовний.
|
