Стація 11.
Прибиття до хреста
Терпіння, і моя смерть відбувається згідно з правом. Правом, яке установили самі люди. Усі ці права ведуть лише на хрест, з усіх них повстає хрест. Чи життя, котре тепер знищується, не нагадує хресної дороги та хресної смерті? І мені без різниці яку назву дадуть для заспокоєння самопочуття: «операція», «переривання вагітності». Знаю лише одне: я мушу померти, мене чекає смерть. Страшна смерть в нелюдських тортурах зі свідомістю, що всі чекають, коли я нарешті зникну з цього світу. Ісусе, котрий через смерть на хресті визволяє і з'єднує родини, вчини щоб право мордування зникло з поверхні землі.
Ісуса прибивають до хреста.
Ще більш зростають нестерпимі муки
Бліді, від болю скусані уста,
Пронизані цвяхами ноги й руки.
Щораз, в собі вбиваючи маля,
В своїй душі вбиваємо Ісуса.
Гріхом кривавим скроплена земля,
І ті гріхи примножує спокуса.
Дитя моє! Мені не стало сил,
Щоб зберегти життя твоє тендітне.
Не буде моря для твоїх вітрил,
Твоя весна ніколи не розквітне.
Мій біль, мій сум, прибитий до хреста,
Ганебний гріх, тяжка моя провина.
Не перепишеш з чистого листа
Життя, убивши донечку чи сина.
Для того, щоб зрозуміти, про що йдеться у даній темі, рекомендую починати ознайомлення з нею зі вступу.
Валентина Попелюшка
(за підтримки членів поетичного клубу Poetry club)
Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика"
"Мамо, не вбивай"
| 
