Стація 10.
Зірвання одягу.
Придивляюся уважно до нового стану Твоєї муки, Господи! Здирання з тебе одягу причинило подвійний біль - перший, фізичний. Відкрилися рани, до яких присохла закривавлена одежа. А другий - моральний, насміхання з людської гідності. Усе це не мало жодного значення для вояків, які в такій ситуації могли на безборонній людині вилити свою злобу, ненависть.
Господи, і мене трактують так само. Моя мама каже, що якби я не народився, то погіршив би фінансовий стан та добробут. Батько трактує мене як перешкоду на шляху до його службового росту - кар'єри. Лікар, який буде робити аборт, знає, що добре заробить. Всі вони бачать вигоду, їх совість мовчить навіть в ситуації, коли стоять перед мордуванням людини, мордуванням своєї власної дитини. Тепер вони знімають з себе маску людяності, так, бо це саме маска, і відкривають свої власні обличчя. Я уже не вірю, що ці люди здатні на любов. Ісусе, дай благодать прозріння тим, які за усяку ціну прагнуть особистої вигоди - навіть за ціну смерті власної дитини..."
Все ближче до останньої межі... Ісуса одяг, весь просяклий кров'ю, Здирають вояки. Гріхи чужі Спокутує Він з болем і з любов'ю.
І з мене зараз одяг мій зірвуть - Плаценту, у якій я мав зростати. І тільце безпорадне розітнуть, Щоб легше з лона матері дістати.
Я відчуваю - боляче і їй, Та все ж не хоче від гріха звертати. Не стихне, мамо, цей нестерпний біль, Тобі з ним жити, а мені вмирати... ---------------------------------------- Для того, щоб зрозуміти, про що йдеться у даній темі, рекомендую починати ознайомлення з нею зі вступу
Валентина Попелюшка (за підтримки членів поетичного клубу Poetry club)
Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай"
|