Стація 5.
Допомога людини.
На початку Твого земного життя прийшов до Тебе, Ісусе, справедливий чоловік роду Давида – Йосип. Тепер на Хресній дорозі приходить Тобі на допомогу Симеон, чоловік з Киринеї.
На початку моєї Хресної дороги стає мій батько. Ні, не тому, щоб допомогти мені. Мій батько не проявив себе як чоловік справедливий, коли моя мама сказала йому, що я існую. Відповів, що це його не стосується, що він не хоче дитини.
Як боляче ці слова відбилися в моєму крихітному серці. І знову, чому? Чому інші батьки з нетерпінням чекають на народження своєї дитини, а мої ні? Чим я завинив перед ними? Лише тим, що живу.
О, Ісусе, уже з перших днів життя, я несу хрест і його мені дали моя мама і мій тато. Чи це справедливо?
Коли вже Ти, Христе, упав із ніг,
Бо хрест тяжкий давив побите тіло,
Тобі лиш Киринеєць допоміг.
А от яка б людина захотіла
Допомогти найтяжчий хрест нести
Приреченому Божому дитяті?
Такої порожнечі, самоти
Й дорослому нелегко подолати.
Ні матінка, ні татко – а ніхто
Мого хреста зі мною не розділить,
І загинаюсь я під тим хрестом,
Як паросток, що в’яне недозрілий
Для того, щоб зрозуміти, про що йдеться у даній темі, рекомендую починати ознайомлення з нею зі вступу. Валентина Попелюшка
(за підтримки членів поетичного клубу Poetry club)
Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика"
"Мамо, не вбивай"
|
