.... З суботи на неділю, 1-го вересня 2002-го р.Б., я ночувала у своїх батьків. Зранку до нас подзвонила мама Мар’янки, однієї з дічаток, яким з’являється Матінка Божа. Вона сказала: “Вставайте скоро і йдіть дивитися на сонце, яке буде сьогодні “танцювати” на честь появи Пречистої Діви Марії.
Це було десь о 7-ій годині ранку за місцевим часом. Моя сестра і брат з сім’ями, і я швиденько вийшли на подвір’я. З-за обрію почало сходити сонце. Воно було схоже на величезне вогняне колесо. І раптом, воно піднялося із-за лісу високо вгору, змінивши свій вигляд на великий сріблястий диск. Я ще ніколи раніше, до цього часу, не бачила такого блиску. Але цей блиск не засліплював очей. Сонце почало крутитися з неймовірною швидкістю, таке було враження, що воно ось-ось зірветься зі своєї осі...
Мені здавалося, що я всім своїм єством, відчуваю його шал, його велике бажання сповістити світові радісну вістку про присутність Матінки Божої на землі...
Я бажала всім серцем на цілий світ крикнути, щоб пробудився він зі сну, як і я, і йшов назустріч своєму щастю, яке йому дарувало небо в той час. Впасти на коліна, просячи у Бога прощення і дякувати за такий великий Дар...
А це небесне, сонячне Серце, тим часом, пульсуючи на небі, розсипало довкола себе різнокольорові, веселкові барви, що мінялися, весь ліс був оповитий, немов би серпанком, цими чудодійними кольорами, які дарувало нам сонце. Все небесне дійство тривало десь 25-30 хвилин.
І ось, в одну мить всі ці кольори зникли, і біля сонячного диска появилося чисте, голубе небо, і на цьому голубому фоні небозводу, зовсім близенько біля сонця, виринула чітка постать Жінки дуже високого зросту, на мій погляд, із розпростертими руками, немов би крилами велетенського птаха, який збирається злетіти вниз...
Побачивши цю постать, я, зі страху, закричала всім присутнім: “Дивіться, дивіться Матінка Божа на небі!” Але Її ніхто не бачив, крім моєї доньки, яка в той час була трохи далі з моєю сестрою та її донькою. Вона прибігла сповістити радість від побаченого. Я так в душі зраділа, почувши від неї це, бо таким чином підтвердилося і моє видіння.
Постать Жінки біля сонця з’явилася десь на 2-3 хвилини, потім, ледве схилившись над землею, повільно поплила високо в небесному просторі в сторону лісу...
Коли ця Постать зникла, на небі появився ніжно-зелений колір, як весною травичка. У цьому кольорі, подібно на хмаринку, я побачила іншу білу постать Матінки Божої, ніби з Фатіми, яка прямувала, як мені здавалося, вниз, понад селом, до місця, де знаходилась Церква. Її теж ніхто з присутніх не бачив.
Те незбагненне духовне дійство, та неймовірна симфонія і велич неба, яку воно нам дарувало на честь появи на землі Пречистої Діви Марії, залишиться в моєму серці до кінця днів мого життя...
З глибини душі, я прошу прощення і милосердя у Матінки Божої за себе, і за цілий невдячний світ, і щиро дякую за такий безцінний дарунок небес...