Слава Ісусу Христу!
13-го вересня цього року я вирішила відвідати місце, де за словами багатьох людей, маленькі дівчатка бачать Богородицю. Зранку готувалася до цієї поїздки: молилася, думала про те, як же я зустрінуся з Матінкою Божою? Їхала з твердою вірою, що справді зустріну Пресвяту Марію.
На святому місці було багато людей. Я почала щиро молитися. Плакала від всього серця і душі. Підійшла до священика на сповідь і в цей час почула слова о. Атанасія: “Подивіться на сонце!”
Я виразно побачила сині пелюстки, на які поділялося сонце і вони хиталися зліва-направо. Потім сонячний круг перетворився на велике голубе колесо, величиною, як на вантажній машині. З цього круга, в сторону криниці і дуба били сильні золоті промені і сипалось золото, як взимку лапатий сніг. Я закричала: “Господи, Ісусе Христе! Мамко Ісуса Христа!” Після мого крику все зникло. Побачене стало для мене великим потрясінням і великою радістю. Я не пам’ятаю, як промовила молитви після сповіді, не могла зосередитись.
Після цієї події я ще декілька разів була на святому місці. На Воздвиження Чесного Хреста, 27 вересня знову, коли всі дивилися на сонце, я уважно стежила, як рухається небесне світило. Воно було синє, а круг нього золотисте коло. Всередині я чітко побачила хрест. Він був дерев’яний з вирізаними овалами на кінчиках. Кругом сонця також був хрест у вигляді чотирьохпелюсткової квітки. Ця квітка сяяла золотими візерунками. Золото переливалося різними барвами. Я показувала багатьом людям, які стояли біля мене. Але, лише одна жінка сказала, що бачить хрест.
Золота, хрестоподібна квітка застелила сонце. Я бачила тільки її дивовижні спалахи.
Все написане я можу підтвердити словами. Хоча й словами не в змозі передати те, що бачила очима. Це була неземна краса.
І по сьогодні, після побаченого, не можу заспокоїтись, в грудях відчуваю щось незрозуміле.