То була неділя, коли я вперше почула про з’яву Матінки Божої. А сама змогла поїхати лише на третій день.
Хочу коротенько описати стан моєї душі від тої миті, як про це почула.
У понеділок заступила на чергування (працюю у лікарні). Цілу добу здавалося, що я не ходжу, а літаю. У мене все тремтіло, я хотіла туди полетіти якнайшвидше. Якщо вам доводилося чекати когось із рідних, чи дуже дорогих вам людей, – так само я з таким хвилюванням і радістю чекала тої миті. І ні на секунду ця радість мене не покидала. Чим частіше сюди приїжджаю, тим більше мені хочеться сюди, на це місце.
А тепер про те, що я бачила на сонці 27 вересня, у п’ятницю.
У самому центрі дві темні плями, досить великі. Як ото зірочки уночі мерехтять на небі, тільки уночі маленькі, а ці набагато більші але також уже мерехтіли і здавалося, що вони тим сяйвом цілий ліс засиплять. Я не в силі правильно описати мерехтіння цих зірок. Потім сонце обвила широка, з кольорами веселки, смуга, яка заливала ліс. Якби мені довелося розказати, я би краще розказала, ніж тепер описую.