---

Ісус Христос увінчаний терням

   Пресвяте Тіло Христове було так страшно побите, що виглядало, неначе суцільна рана. Могло б здаватися, що на вид такої тяжкої муки знайшовся би хтось, хто б змилосердився над Ним. І між вояками міг би, може, знайтися хоча б один, що серце його було б зворушилося. Та ні. Вогонь ніколи не скаже досить. Він завжди буде палити, аж доки вистачить пального матеріалу, тоді усе знищить. Так і людська злість не перестає, аж поки не знищить усю жертву. Сатана цієї темної години гріха подав через юдеїв нову думку поганським воякам. Для того, щоб Ісуса Христа ще більше збезчестити, щоб і Його царську гідність по диявольськи зневажити, вояки увінчали Христа терням. Святе Євангеліє про це так каже: «І сплівши вінець з терня, поклали на Його голову, і тростину – в Його правицю. І приклякаючи перед ним на коліна, знущалися з Нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський» (Мт. 27, 29).

   У Палистині росте кущ терня, званий «терня Христове», гілля якого виростає щорічно до 6 метрів. Кільця має такі тверді, що часом використовують їх замість цвяхів. Подумай, як з пруття цього терня плетуть вояки вінець, або краще сказати шапку, яка має прикрити цю голову. О Господи Ісусе, яка жде Тебе мука! Господа Ісуса садять на преторій, одні хапають Його під руки, щоб міцно сидів, і піддержують голову, щоб стояла просто, а інші беруть цей терновий вінець через залізні рукавиці, підносять до Господа Ісуса і силою вкладають на голову. Який же біль! Тепер з голови виприскують свіжі джерела Пресвятої крові і вона стікає по лицю і раменах. Катам здається, що цей вінець не зайшов досить глибоко, обертають його на Голові Господа Ісуса, розривають уже завдані рани і завдають нові. «І плюючи на Нього, взяли тростину і били Його по голові» (Мт. 27, 30).

   Кільця тернини густо поранили Голову Господа Ісуса. В деяких місцях тріснула чашка, кров спливає і осідає. О Ісусе Христе, хто ж вискаже Твої болі! Одначе катам замало цього. Вони ще більше хочуть Його збезчестити. Заміст царського одягу накинули на Нього старий червоний плащ, в руку встромили тростину замість царського скіпетра. Тепер клякають перед Ним і з кпинами кажуть: «Радуйся, царю юдейський». Що за біль мусів стиснути Христове Серце за таку зневагу. Та Ісус Христос те страшне упокорення жертвує Небесному Отцю за нашу гордість. Ой та наша гордість, як же вона мусить ранити Боже серце!

   Деякі святі, щоб виявити свою подяку Ісусу Христу та за таке страшне приниження задля нас носили також на собі такі тернові вінці. А крім того добровільно піддавалися надзвичайним ділам покаяння. А поміж іншими був святий Петро Клявр і Катерина Синецька.

 

   Постановлення: Щоб собі випросити покори, буду повторювати деколи ці зітхання: «Ісусе тихий, і Покірного Серця, вчини моє серце після Серця Твого» (300 днів відпусту).

   Приклад: Святий Людвиг французький король, коли був на святій землі купив за велику ціну терновий вінець Господа Ісуса Христа. Коли його супроводжували у святі землі, король з духовенством та з цілим своїм двором ішли аж 23 милі назустріч, і дуже урочисто провадив той вінець до королівської столиці. Це діялося у 1239 році. Цілу дорогу король ішов пішки босоніж з усім своїм оточенням. Вибудував для цього вінця дуже дорогу готецьку каплицю. Нині знаходиться цей вінець в кафедральній скарбниці, де його показують щосереди, щочетверга і п’ятниці Великого посту.