Слава Ісусу Xpисту нашому Спасителю!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні слухаємо Євангеліє нашого Спасителя про чудесну ловитву риби. Коли слухаємо такі історії з життя Ісуса Христа, виникає питання  що Господь саме цим хоче до нас сказати? Ну зловили вони багато риби, ну проповідували вони про Царство Боже, але що для нас, яка наука з цієї події може бути для нас, що ми доброго можемо собі взяти? І тут, щоби навчитися чогось із сьогоднішнього Євангелія, треба перш за все вчитися добре слухати. Коли Ісус навчав народ, то потім сказав до Симона, як закінчив науку: «Відпливи трохи глибше і там закинь сіті, спіймаєш багато риби». Петро каже: «Сьогодні не є день, щоби рибу ловити. Ми цілу ніч трудилися але нічого не впіймали, а тим більше вдень. Але на Твоє слово, тому що Ти так кажеш, я закину сіті». Отже найважливіша наука, яку сьогодні ми повинні взяти собі з нинішньої події - це є послух до Спасителя. Якби апостол Петро по-мудрому, так як то ми вміємо, далі собі філософствував: «Ну можна, але що буду закидати, Ти, Господи, можеш помилитися, ну не буде сьогодні риби, уже і так сьогодні нічого не було». У нашому житті ми дуже часто шукаємо собі оправдання наших проступків саме таким чином: «Знаєш, Господи, я згрішив, але то була вина моїх сусідів, бо вони такі не добрі, вони почали на мене неправду говорити, і вони винуваті, але не мій гріх, бо я не маю гріха, бо мене образили і я тепер не можу простити». Але Господь каже зовсім інакше. Якщо хочеш бути християнином, якщо хочеш, щоб тобі Отець Небесний простив твої провини, то і ти прости. Якщо хочеш бути добрим, святим, то спробуй жити так, щоб у твоєму житті ніхто не був винуватий, крім тебе, щоби взагалі в тебе гріхів не було. Бо можна багато гріхів натворити і сказати: «Я не маю гріха». А можна не мати гріха і бути свідомим своєї недостойності навіть вимовити ім’я Господнє, і завжди вважати себе грішним.         

І в цьому полягає якраз і розуміння Божого слова. Господь не хоче, щоб ми Були  просто якимось поверховими людьми. Він хоче, щоб ми навчилися бути вірними Йому в цьому світі. Він каже невипадково: «Заходи, Петре, де є глибше, і там закидай сіті». Це і нас стосується. Ми навчилися жити тільки для тіла: є у що вдягнути тіло і нам цього вистачає. Але ми повинні жити трошки більше духовним життям, трошки глибше розуміти своє покликання, своє призначення в цьому світі. Бачимо, що рано чи пізно, яке би наше тіло прекрасне не було, все одно закопають у землю. Бачимо, що рано чи пізно кожному з нас прийдеться звідси відійти і кожному з нас заспівають «Вічная пам’ять» а через рік забудуть, так як ми забули вже своїх близьких, які померли 2, 3, 10 років тому. Бачимо, що в цьому світі немає нічого постійного, усе є гріх, усе є неправда, усе є обман. Дуже багато зла кидається, пхається в очі через різні засоби масової інформації, через радіо і через газети, через телебачення самий гріх всюди проповідують. Господь хоче, щоб ми не розуміли цього так, як є в цьому світі, щоб ми почали глибше задумуватися над своїм життям і почали Його слухати. Якщо Він каже, щоб простити, коли маємо щось проти когось, коли йдемо молитись, то простити, а не йти з гнівом у серці до молитви. Якщо Господь каже любити ближнього як себе самого, то любити, а не очорнювати свого ближнього. За себе не маємо сказати нічого поганого, себе зразу ж оправдовуємо. А завжди щось погане говоримо на наших ближніх. А є така істина незаперечна Той гріх, про який говориш, що є в твоєму ближньому, обов’язково є в тобі. Бо ти осуджуєш лише те, що в собі бачиш. Осуджуєш тільки тому, щоб себе оправдати. Бо не має такого великого гріха в твоїм ближнім, за якого ти так радо говориш, як той гріх маєш ти і більше тому за нього говориш, щоби сказати: «Я не такий, а я таки ліпший».

А сьогодні апостол Павло каже, що він буде хвалитися якраз тим, що не може зробити, бо через його немочі, через те, що він грішний і він свою гріховність розуміє. Він розуміє, що  ще більша Божа благодать діє через нього. Він не боїться сказати, що в його житті Господь допустив якусь спокусу, як він каже колючку в тіло - посланця сатани, яка його постійно тривожить, яка його б’є в обличчя, не дає йому очі до неба підвести. І він розуміє, що він є грішний, а одночасно Господь його вибрав на таке велике послання, як бути апостолом, і він розуміє свою грішність і велич Божого милосердя. І тому Господь сьогодні від нас хоче, щоб ми також почали розуміти, що в нашому житті є недобре, що можемо змінити, щоби ми старалися змінити. Але коли невтомно постійно працюємо над своїм духовним життям і не можемо змінитись, то це тільки тому допущено, щоби ми не возносилися духовно в гору, щоби ми розуміли, що все ж таки без Бога ми є ніщо -  порожнє місце, коли Творець не помагає нам жити в цьому світі. І тільки з Божої благодаті, з Божою поміччю ми можемо щось осягнути в цьому житті. А Господь дає нам свою благодать тоді, коли ми поступаємо так як апостол Петро сьогодні: «Господи, на твоє слово я зроблю те, що ти кажеш». Маємо історію християнства дуже багату прикладами послуху людей Богу. Тільки завдяки тому, що хтось послухав Бога, сьогодні є та чи інша монаша спільнота, сьогодні є те чи інше святе місце. Тільки завдяки тому, що хтось послухав Бога, сьогодні існує навіть і це місце, як місце Появи Пресвятої Родини. Коли слухаєш Творця, то маєш багаті плоди свого послуху. Господь тебе благословляє і допомагає жити так, що довкола тебе починає рости у твоєму серці Царство Небесне. 

Тому молімося, щоб у присутності Божій і нашої Небесної Матері Марії, святого Йосифа, Її обручника і  нашого Спасителя Ісуса Христа, щоби вони допомогли нам, навчили нас слухати Заповіді нашого Творця так, як вони їх слухали і виконувати Божу волю, так як виконували її Ісус Марія і Йосиф. Каже апостол Павло: «Ви ще не боролися аж до смерті, то чому нарікаєте?» Ісус боровся до смерті за спасіння людей, а ми навіть не можемо потрудитися трохи для спасіння наших душ. Ісус боровся аж до смерті, і за своїх власних ворогів на хресті молився: «Боже, прости їм, бо не знають, що роблять. А ми боїмося переступити через свою гордість і сказати: «Сусіде вибач, я на тебе не серджуся, прости мені». Ісус з хреста казав: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять», а ми з ліжка не можемо сказати: «Прости мені, Господи, бо я згрішив, а все ж таки ми називаємо себе християнами, послідовниками Ісуса Христа. Тому молімося, щоби ми були подібними до Ісуса, щоби могли жити так як Він, працювати так як Він, виконувати Божу волю у своєму житті так як Він, і трудитися, не боятися труду, щоби ми могли колись бути там де і Він є у Небесному Царстві. Амінь. Слава Ісусу Христу нашому Спасителю!